СУМНИЙ СВЯТИЙ ВЕЧІР
Це не про слова колядки. Це про нашу дійсність. Про той Святий вечір, коли на столі є кутя, свічка і молитва, але серце стискається від тиші, бо за столом не всі. Порожні місця говорять голосніше за будь-які слова.
Матері, дружини й діти цього вечора дивитимуться у вікна не з цікавості. Вони чекатимуть не лише колядників, а своїх синів, чоловіків, батьків – тих, за кого молитва сьогодні буде особливо тихою і водночас особливо сильною.
Цей Святий вечір боляче нагадує першу ніч Різдва. Тоді теж було темно і тривожно. Тоді теж не знайшлося місця. Світ не був готовий прийняти Бога, і Христос народився не в теплі, а в убогості, не серед спокою, а серед страху й очікування. Бог увійшов у людську історію саме там, де було найважче.
Тому й сьогодні наша кутя часто зі сльозами. Наша коляда не для гучності, а для зцілення. Наша молитва не з обов’язку, а з глибини серця. І саме така молитва торкається Бога, бо в ній немає слів напоказ, а є правда.
Святий вечір може бути сумним, але він не є безнадійним. Бо Бог приходить не туди, де все добре, а туди, де болить, де бракує сил, де чекають. Він не минає порожніх місць за столом і порожнечі в серці.
Тому цього вечора не бійтесь тиші й не соромтесь сліз. Не тікайте від болю, а принесіть його до молитви. Запаліть свічку, перехрестіться і скажіть прості слова: «Господи, будь з нами».
І повірте: навіть у сумному Святому вечорі народжується Світло, яке темрява не здолає.
О. Юліан Тимчук
