ПРО УМОВИ РОБОТИ ЗА СУМІСНИЦТВОМ
Детальний опис суті проблеми сумісництва в освіті: ще наприкінці минулого року (22.11.2022) Кабінет Міністрів України своїми рішеннями визнав такими, що втратили чинність постанова Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» та наказ Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.1993 № 43 «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій». Саме ці нормативні документи, датовані 1993 роком (прошу запам’ятати рік затвердження), врегульовували питання сумісництва в освіті (і не тільки) і які визначали Перелік робіт, що не вважалися сумісництвом і виконання яких могло здійснюватися (за окремого дозволу керівника) впродовж основного робочого часу без утримання заробітної плати. Такою роботою, яка не вважалася сумісництвом, визнавалася педагогічна робота з погодинною оплатою праці в обсязі не більш як 240 годин на рік.
Після скасування цих документів питання сумісництва залишається урегульованим нормою ст. 102-1 КЗпП України, яка передбачає, що сумісництво — це виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації. Стаття 102-1 КЗпП України в теперішній редакції була сформована у 2022 році, а до цього там було прописано, що «Умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначаються Кабінетом Міністрів України». Саме тими актами КМУ, які були скасовані 22.11.2022. Тобто, це був планомірний процес зміни правил регулювання питання сумісництва.
До нових правил в сфері сумісництва освіта зовсім виявилася не готовою (в основному дописі я описав проблеми, які виникли, і вони ніде не ділися). Тому МОН досить оперативно надіслав лист-роз’яснення № 1/1274-23 від 27.01.2023 в якому, спираючись на Інструкцію про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, пояснив, що керівним працівникам закладів освіти надано право вести викладацьку роботу чи заняття з гуртками в цьому ж закладі, але не більше 9 годин та тиждень (360 годин на рік), якщо вони по основній посаді отримують повний посадовий оклад (ставку). Також іншим працівникам закладів освіти надано право вести викладацьку роботу чи заняття з гуртками в цьому закладі, але в середньому не більше 12 годин на тиждень (480 годин на рік), якщо вони по основній посаді отримують повний посадовий оклад (ставку). Тобто, виконання викладацької чи гурткової роботи у цьому ж закладі освіти в межах свого робочого часу за основною посадою, не є сумісництвом.
І тут варто звернути увагу на 2 деталі:
1) Згадана Інструкція про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти затверджена наказом Міністерства освіти України від 15.04.1993 № 102. Будь-який юрист вам пояснить, що у випадку протиріч у нормативних актах перевагу має вищий за рангом документ. Наказ МОН проти Закону України – який важливіший?
2) Наказ, яким затверджена Інструкція був підписаний у тому ж таки 1993 році, коли було сформовано попередні правила, що унормовували питання сумісництва (нині скасовані Урядом).
Тому скоріше потрібно буде вносити зміни в Інструкцію про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти ніж посилатися на неї при врегулюванні питання сумісництва в освіті.
Надія ГНАТОВСЬКА - начальник Відділу ОМС
