9 БЕРЕЗНЯ - ДАТА АПОСТОЛА ПРАВДИ І НАУКИ - ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
І день іде, і ніч іде.
І голову схопивши в руки,
Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки!
Тарас ШЕВЧЕНКО
ДОРОГІ СИНИ ТА ДОЧКИ УКРАЇНИ!
Є дні, що минають непомітно і зникають без сліду з життя, нічого не залишають, нічого не знаменують собою. Але є дата рокова, яка закарбована у людській пам’яті, завжди з нами як неопалима купина. Україна у долі своїй має –
9 БЕРЕЗНЯ. Дата, яка явила світові ШЕВЧЕНКА - Апостола правди і науки,
українського поета, прозаїка, мислителя, живописця, гравера, етнографа,
громадського діяча, національного героя і символа України. Діяча українського національного руху, члена Кирило -Мефодіївського братства. АКАДЕМІКА АКАДЕМІЇ МИСТЕЦТВ! А Його «Кобзар» - це Біблія для нас, українців!Духовний ВЕЛЕТЕНЬ, що став частиною історії невмирущої нації. Геній, який став непроминальним дороговказом для майбутніх поколінь. Тарас Шевченко протягом сорока семи років своїм ядерним словом мобілізував український народ до боротьби за свою самобутність і державність. Людина, яка, пропагуючи світлі традиції нашої історії, була одержима великою фанатичною вірою в правду України та її перемогу.
Встане Україна.
І розвіє тьму неволі,
Світ правди засвітить,
І помоляться на волі
Невольничі діти!.
Без Кобзаря сучасне молоде покоління України не знайшло б так швидко єдино правильний шлях національного визволення українського народу! Отож Шевченко - велич української нації, незламний борець за українську Істину, носій ідеї самостійности та державности України, насамперед людей мужнього світогляду, без присвоєння якого український народ не міг би мати ні сили, ні волі боротися за здійснення своїх прагнень.
І тому, впродовж усього свого життя, Тарас ніколи не йшов на ніякі компромІси з ворожими силами.
Вороги закликали: «Бійтеся його! Коли ви будете продовжувати його політику, Шевченки будуть числитися не одиницями, й не десятками, але сотнями, тисячами, мільйонами... Воювати з націоналістами типу Шевченки потрібно дуже витончено!»
Шевченко невтомно пропагував ідею державности українського народу, невтомно і безперервно кував його світогляд. Тій місії Кобзар присвятив усе своє життя, усі свої сили, усю свою творчість. Пройнятий до глибин душі ідеями, він став борцем за здійснення ідеї – вільної України.
Як дзвін тривоги лунає слово Кобзаря! Ніколи не був він такий актуальний, як в наш час. Тому білий царат вирвав йому язик, замучив, щоб перестав говорити, картати, і закликати. Царат червоний паплюжив його морально, намагаючися накласти на нього маску одного зі «своїх». Так як тоді, так і тепер, стоїть він перед нами, – над нами! – невгнутий і неприступний, як Єремія на розпуттях велелюдних. Сам один із Заповітом своєї великої ненАвисти і своєї великої любови.
Шевченко взиває до безкомпромІсної боротьби з московською імперією, тою «диявольською силою Півночі, облудною, цинічною, забріханою, протягом усіх століть незмінною в усіх своїх барвах «хамелеона».
Згадаймо життєпис його: нереалізоване батьківство, бо запертий на 10 літ із забороною «читати та писати», але став батьком української нації; украдене дитинство у Тараса московією! Сльози, страх, біль… Ці реалії ми спостерігаємо у XXI столітті щодо українських дітей. Їхні життя руйнує росія. Вбиває та калічить, цинічно викрадає наших дітей і позбавляє їх безпам’ятства роду та народу!
ШЕВЧЕНКО московщину «ненАвидів усім серцем своїм, усією душею своєю і всім своїм єством. НенАвидів, як «ненАвидить вільна людина того, хто топче ногами її людську гідність, хто трупами народів устелює свій історичний шлях».
Він глибоко любив, подивляв, давав за приклад усіх тих, що мужньо відстоювали Правду України, усіх лицарів, і тих із сивої давнини, і нинішніх рядах своєю кров’ю окуплювали волю і державність українського народу.
Дуже небезпечні і вбивчі для московського імперіалізму є писання Шевченка.
Сучасний заклик «Україна проти кремля», «Все буде Україна», «Вистоїмо», «Переможемо» підкреслює ідеї, голошені Шевченком. Кобзар – ідеолог, стратег, будівничий для цілої української нації.
Сучасні молоді українські націоналісти-революціонери, Збройні Сили України, волонтери найбільш близькі йому, бо вони виховані на його писаннях, захоплювалися ними, проймалися його гарячою ворожістю до окупантів України та безмежною любов’ю до своєї України, вони реалізували і надалі реалізують ідеї Пророка.
МАЙДАНИ, ВІЙНА кардинально змінили нашу приспану свідомість, стали переломними в історичному та суспільному житті українського народу. Сьогодні кожного бійця у Збройні Сили привели свої цінності, своя мотивація та своє бачення. Але їх, насправді, об’єднує найважливіше — безмежна любов до країни, вітцівської землі, батьків, дітей та друзів. Як тут не згадати послідовника поета Василя Симоненка: «Хай мовчать Америки й росії/ Коли я з тобою, УКРАЇНО, говорю».
Пам’ятаймо: МИ – НАРОД – ВЕЛИКА СИЛА, що нас ніколи не знищити, бо живе у наших душах Тарасова іскра національного духу, гідности, «хто ми є і чиї ми діти». З твоїми, Кобзарю, словами на устах наші сини, брати, чоловіки боронять сьогодні ДОНЕЦЬК, ЛУГАНСЬК, ЛИСИЧАНСЬК, СОЛЕДАР, ХЕРСОН, ХАРКІВ, МАРІУПОЛЬ, БАХМУТ, ЗАПОРІЖЖЯ, ДНІПРО, СУМИ, ЧЕРНІГІВ, МИКОЛАЇВ, ОХТИРКУ, РУБІЖНЕ, ПОКРОВСЬК … відкрили у собі українську людину, національно-відповідального і гордого громадЯнина України.
Сімдесят дев’ять Героїв з Мостиської громади повернулися на щиті, віддавши найдорожче – життя, задля прийдешнього рідного краю!
Ми впевнені, Тарасе! Ти сьогодні радієш разом з нами, пишаєшся своїми земляками, сумуєш за загиблим нашим цвітом нації, разом з нами тривожишся за майбутнє, за цілісність України як держави.
Твоїми віщими словами «Свою Україну любіть./ Любіть її… Во врЕм’я лЮте. /В останню тяжкую минУту/ За неї Господа моліть»,- молиться кожна родина!
І лише сьогодні усвідомлюємо, чому нарекли тебе великим ПРОРОКОМ. Бо пройшли століття, а ми пізнаємо свій час у твоєму слові, бо ти ще 211(двісті одинАдцять) років тому зумів відчути, яку страшну загрозу несе нам москаль. Бо саме ти, твоє слово, у якому витає Божа благодать, підтримувало і підтримує сьогодні мільйони людей в Україні, надає сили, віри, надії на оновлену, очищену від скверни демократичну країну… І у цьому, Тарасе, твоя заслуга.
Тож, вивчаймо його Заповіт! Заповіт того, хто карався, мучився, але не каявся! Того, хто навчав, « що москалі - чужії люде, роблять лихо з вами».
Заповіт героїчної, нездоланної, невмирущої ворогам України! Хай слово його лунає кличним дзвоном, щоб почули оглухлі! Щоб випросталися похилені й горбаті! Щоб устали мертві! Щоб знову воскресли тіні славних прадідів! Щоб, як зерно великих чИнів, глибоко запалАла в наші очищені, ушляхетнені, осуворені душі його віра безмежна!
Пам’ятаймо: Україна як цивілізаційний проєкт існує в Бога і про неї є Божий задум в історії людства, а саме — про богообраність української раси!
Ми переможем, хоч ціна – життя
І знов здобудемо оту свободу,
В яку він вірив, і щасливе майбуття,
Яке хотів він для свого народу.
Хай кожен з нас подумає собі:
«А що ж бо Я зробив для України?
Чи Я горю, страждаю в боротьбі,
Чи повзаю по-рабськи на колінах?
А що ж бо Я ? І відкіля мій рід?
Чи я не осквернив свого роду?»
Лице Тарасове на тій сумній зорі,
Яка зійшла з тривог мого народу.
ВИСТОЇМО! ПЕРЕМОЖЕМО!
Слава Україні! Героям Слава!
НАДІЯ ГНАТОВСЬКА - НАЧАЛЬНИЦЯ ГУМАНІТАРНОГО УПРАВЛІННЯ МОСТИСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ
